Оскільки життя людське непередбачуване, то кожен з нас мусить бути готовим до доленосних поворотів. Так, іноді дуже важко щось змінювати в усталеному ритмі, до котрого звикли впродовж багатьох років. Проте, нерідко саме це і є тією рушійною силою, котра спонукає поглянути на світ іншими очима і взятись за те, що до душі.
Оскільки життя людське непередбачуване, то кожен з нас мусить бути готовим до доленосних поворотів. Так, іноді дуже важко щось змінювати в усталеному ритмі, до котрого звикли впродовж багатьох років. Проте, нерідко саме це і є тією рушійною силою, котра спонукає поглянути на світ іншими очима і взятись за те, що до душі. Принаймні, так вважає степанівчанка Анастасія Ярославська, котра волею долі професію бухгалтера змінила на квітникарство, експериментування з декоративними рослинами та овочевими культурами.
Десять років трудилась бухгалтером, а потім потрапила під скорочення. В пошуках роботи з'явилось багато вільного часу, котрий присвятила сім'ї та родині, і який призвів до переосмислення минулого та бажання поринути у новий, власний світ. "Саме тоді я усвідомила, що вивчення бухгалтерського обліку спершу в Іллінецькому аграрному технікумі, а потім у Вінницькому державному аграрному університеті, робота за цим фахом, котрій завжди віддавалася сповна, - не моє, - зауважує А.Ярославська. – Адже ніколи не приносили мені задоволення. А оскільки давно закохана в квіти, то вільний час вирішила присвятити їх розведенню. Це, як ніщо інше, приносить мені масу задоволення. Випадково у соцмережах натрапила на продаж розсади, в тому числі й квітів, однією жінкою з сусіднього району. Замовила для себе сурфінії, петунії та королівські пеларгонії, серед котрих були й ампельні (виткі). Усе те квіткове багатство, яке мені надіслали посилкою, я пінцетом саджала, настільки маленькою кожна рослинка була. Викохувала їх на підвіконні, бо більш сприятливого місця ще не маю. Вкладала всю свою душу, аби розсада прийнялась і порадувала цвітом".
Коли розвеснилось і потеплішало, висадила її в горщики на подвір'ї. До слова, тоді в її сусідів обійстя прикрашали розкішні підвісні кущі сурфіній та петуній - куповані. "Думаю, а коли ж мої, ще такі маленькі, порадують аналогічною красою? – згадує Анастасія. – Зі своїми синочками ретельно доглядали за ними, вчасно здійснювали полив, котрий так люблять ці квіти, і невдовзі вони рясно та різнобарвно зацвіли: ми не могли натішитись. Та й не тільки ми. Всі, хто проходив повз нашого подвір'я, зупинялись і милувались тією красою. Засипали компліментами, мовляв, як ти це зробила?"
Більше про хобі Анастасії Ярославської читайте на сторінках районного тижневика.
04.03.2021 11:14
