З ними можна поговорити на будь-які теми. Їх мислення – просте, але дає розуміти багато складних речей. Власними досягненнями вони здатні стимулювати на звершення багатьох дорослих.
Софія і Назар Зюзюки – брат і сестра, котрі народилися з різницею в кілька хвилин. Ще з дитинства вони ведуть боротьбу зі стереотипом, мовляв, двійнята повинні бути однаковими в усьому. "Ми просто народилися в один день і все.", - стверджують в один голос діти. Вона – швидка і мінлива за характером, він – розважливий і цілеспрямований. Софія мріє стати маркетологом, а Назар – інженером-механіком. У домашніх обов’язках двійнята також намагаються показати різні характери - аби тільки знайшовся крайній із них. Багато є речей, котрі, як не крути, їх об’єднують. І це не лише спільне прізвище, батьки і кімната. Вони - добрі, щирі, веселі і усміхнені. Не прагнуть до модних тендецій у речах і вчинках. Люблять справедливість, рівність і чесність. Спорт і рухливий спосіб життя сьогодні є для них пріоритетом.
Одинадцятикласники ОЗ "Теплицька ЗОШ І-ІІІ ст. №1" Софія і Назар мають вагомий досвід у різних видах спорту. Свій шлях на цій стезі обоє розпочинали з волейболу, що став для них, так би мовити, розминкою для подальших спортивних досягнень. Софія завжди мала хорошу спортивну форму і була здібною на уроках фізкультури. Перший її тренер і наставник – Людмила Кропив’янська задала старту не тільки наполегливим тренуванням, а й життєвим цілям. Була для юних волейболісток порадником і психологом. Волейбольна кар’єра Назара завершилась у четвертому класі серйозною травмою ноги. Після тривалого лікування шукав себе у туризмі. Але бажання і азарт швидко зникли, оскільки умови, в котрих займались, були недостатніми, аби займатись наповну.
Згодом пошуки вдалого для себе виду спорту привели двійнят до легкої атлетики та улюбленого тепер їх тренера П.І.Гарника. Вже сьогодні вони стверджують, що спортивна ходьба – єдиний вид спорту у нашому містечку, де можна досягти результатів, отримувати збалансовані тренування техніки і загального фізичного розвитку. "Якщо техніка неправильна, травмуються м’язи" - це правило у спорті вони пам’ятали і його дотримуються.
Чотири останніх роки Софія, а Назар – два роки, наполегливо працюють на тренуваннях гуртка зі спортивної ходьби, бігу та кульової стрільби.
Сьогодні Назар та Софія Зюзюки – призери та чемпіони багатьох спортивних змагань різних рівнів. Лише за останній рік на рахунку Назара – п’яте місце в обласних змаганнях з кульової стрільби, перша сходинка чемпіонату області зі спортивної ходьби, друге призове місце з бігу. У Софії – перше місце в обласних змаганнях зі спортивної ходьби. Спочатку, як зауважили, все було з простої цікавості. Сьогодні спортивна ходьба для Софії - важливий чинник для утвердження волі її характеру, стимул, щоб не здаватись і йти завжди до фінішу, а також дієвий метод підтримки фізичної форми. З кожним роком їх азарт до спорту зростає і змушує ставитись до обраного напрямку з відповідальністю. "З твоїм потенціалом і характером ти можеш досягти більшого" - ці слова тренера викликали неабияке захоплення в дівчини, а найважливіше – бажання не здаватись. "На тренуваннях головне - вижити, а у змаганнях – дійти до фінішу і не впасти" - чергове їх правило впродовж наполегливої підготовки перед змаганнями. На попередньому чемпіонаті зі спортивної ходьби, коли їй не вистачило всього десять секунд, щоб отримати другий рівень майстерності, Софія не розчарувалась. Поразки обоє сприймають достойно. Адже, як зізнаються, завжди перемагати також нудно, та й жага втрачається. Кожна невдача стимулює до більших зусиль. І ця істина, за їх словами, стосується й інших життєвих ситуацій, зокрема і у навчанні. "Ми – хорошисти", - зізнаються брат і сестра, не соромлячись, що для них навчання іноді, як контрастний душ.
"Потрібно витримати все", - таким життєвим кредо керується Назар. А якщо говорити про проблеми, то їм в такому випадку до вподоби позиція Петра Івановича: "Вісімдесят відсотків проблем вирішуються самі, а двадцять відсотків вирішуємо ми". "Якщо зараз важко, потім буде легше, бо чим важчий старт, тим солодша перемога" - в цьому вже не раз переконувались юні спортсмени, а підтримка і наставництво тренера додає ще більшої впевненості у власних силах.
Є різні причини займатися спортом: подолати зайві кілокалорії, покращити здоров’я, втекти від нудьги... Для спортсменів Зюзюків існує одна причина – бажання.
Саме цього, на їх думку, не вистачає владі нашого містечка, аби умови для занять фізкультурою і спортом були створені для спортсменів всіх напрямків. "Легка атлетика - чи не єдиний вид спорту, для якого підходять будь-які умови", - розповідають Софія та Назар. - Всі "плюси" і "мінуси" спортивної арени райцентру викрив карантин, адже окрім бігової доріжки, стан якої бажає бути кращим, людям ніде було дітися. Ареною для тренувань легкоатлетів були польові дороги, парки, ліси. Взимку важче, бо рятує тільки бігова доріжка у вигляді тренажера, котрої на всіх катастрофічно не вистачає. Сподіваються, що доріжку біля першої школи все ж заасфальтують, і прийдешня зима буде для них розрадою для якісних тренувань.
"Ми щасливі, що маємо можливість займатися улюбленою справою, а хвилюємося, щоб не пропустити тренування, бо на вулиці дощ," - вважають це за щастя у житті. Не розуміють ровесників, котрі свої юні роки марнують у віртуальному світі, сидячи годинами за комп’ютерними іграми. До речі, до нерозуміння однокласників щодо їх способу життя Софія і Назар вже звикли, бо знають, що вони просто в житті не визначились з цінностями…
"Цим потрібно жити, так, як робить це наш тренер", - із захопленням розповідають вихованці про Петра Івановича. А ще наголошують, що він – "золота" людина, нечуваної доброти і простоти, не терпить похвали, а заслуговує її більше, ніж будь-хто.
Потроху Софія і Назар налаштовуються на вирішальний ривок у своєму житті. Окрім спорту, планують опанувати омріяні професії. А ще, здійснити кілька мрій. Софія понад усе бажає подолати дитячий страх і навчитись плавати, а Назар - підкорити стрільбу з лука. Такі прості мрії і бажання роблять їх особливими серед інших, а філософські життєві позиції вражають своєю геніальною простотою і дійсністю. Юні легкоатлети достойні того, аби представляти спортивну арену Тепличчини на чемпіонатах різних рівнів.
До слова, після нашого спілкування Софія і Назар шостого вересня цього року вчергове прославили Тепличчину на командному чемпіонаті області зі спортивної ходьби. Їх здобутки поповнилися першим та другими місцями, у Софії та Назара, відповідно. З перемогою вас, двійнята і вперед – за новими здобутками!
